1 серпня наші отці були запрошені до с. Колодяжне до музею-садиби Лесі Українки. До рідного села родини Косачів на відзначення світлої пам’яті Лариси Косач званої Леся Українка. Яка рівно 96 років тому першого серпня 1913 року відійшла до вічності у грузинському містечку Сурамі звідки її тіло було перенесено до Києва і поховане на Байковому кладовищі. На подвір’ї музею-садиби Лесі Українки відбулася спільна екуменічна панахида. Отець Іван – священик Київського патріархату української православної церкви і священик з нашого монастиря блаженного Миколая Чарнецького отець Леонід Григоренко. Після панахиди отець Іван виголосив гарну промову, духовно-національного характеру, продекламував два вірші та підкреслив духовний приклад Лесі Українки для нашого народу. Були також представники ветерани УПА з м. Нововолинськ. Як не дивно на цю панахиду прибули поодинокі почитателі  Лесі Українки з цілої України: з Чернігівщини, з Києва, з Львівщини і, звичайно, з Волині. Мені було дуже приємно бути запрошеним до Лесиного будиночка, в якому відбулося таке музично-поетичне представлення образу Лесі Українки на основі музики, яка виконувалася на її роялі, який зберігся там в оригіналі, а також на основі її поезії, яку декламували Марія Борисівна Чашук – головна, старша наукова працівниця музею-садиби. З її ініціативи мені довелося за цитувати наступний з Божої ласки вірш під назвою «Лесине слово»:

Торкає душу у тілеснім гробі,

Трощить за слону кам’яну при вході,

Творить повстання Божої любові

Тріумфом воскресіння у животворнім слові.

Торкає крицею крижане, мертве,

Те серце людськеє зазнавши смерти

Та воскрешає правдою у світлій честі

Те слово Лесине народжене у жертві

Торкає вічністю земне й дочасне

Та б’є тверезістю запаморочення

Та нас пробуджує ставать сторожею

У рідній долечці зазнать дні гожії.

о.Леонід Григоренко

Також, пізніше відбулася зустріч із письменниками України, яка проходила в Косаківському будиночку. Маючи запрошення від завідувачки музею-садиби Віри Михайлівни Кобзюк, яка нещодавно була нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня з рук президента. Було надзвичайно приємно зустрітися з досвідченими письменниками України: з Києва, з Чернігівщини, з Луцького Національного Університету та Волині, перед якими також з Божої ласки цитувався цей вірш. Приємно, що один письменник з Білорусії сприйняв це дуже до серця, а також інші побажали натхнення і творчих успіхів і признали, що відтворення Лесі Українки, її образу подання, її життя з християнським коментарем, християнським баченням є дуже важливе для нас і українського народу. Також був продекламований невеличкий вірш присвячений трагічному світогляду Лесі. Цей вірш був як порада для нас, людей творчих трагічному світогляду Лесі:

Як важко встояти душі

У лихоманці вражень,

Як складно втримати в собі

Усю кипучисть натхнень.

І як нелегко бурикать

Поміж думки та почуття.

В морську глибінь душі пірнать,

Щоб вгамувалася стихія,

Яка неспокоєм сповила,

Тривогу горя поселила

Чомусь в самому серці.

Здавалось, нічого страждати,

А треба Богу довіряти

Весь світ уяв, фантазій вражень.

о.Леонід Григоренко

Хай милосердний Господь прийме світлу душу своєї дочки, доброї християнки Лесі Українки (Лариси Косач) і дарує їй небо за її любов до Бога та її велику любов, вірність, жертвенну відданість країні і її народу.