Четвер, 28.03.2024, 10:26
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Фото
Календар
«  Квітень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2010 » Квітень » 26 » З днем народження отець Євген
22:51
З днем народження отець Євген

Продовжувач величних справ Чарнецького

З лона чарівливої Галичини
(Окраса її - княжі замки і фортеці)
Слуги вийшли Христовії - мужні орли,
Щоби душі спасати, які в небезпеці.
В кінці квітня вперше на грішний цей світ
Відкрив один з них свої віченьки-вічі,
Як довкруг полонив весняний всіх цвіт
І в душах спалахнули щастя свічі.
Посеред розложистих львівських угідь,
Там, де краєвидів така розмаїть,
У Кам‘янко-Бузькому Спасі-селі
Промайнули юні літа-журавлі
Дотепно-веселого цього хлоп‘ятка,
Що пило натхнення з Творця джерелятка
Й пускало кораблики свої струмками,
Й злітало у твердь голубую думками.
Тремтіло пташиною серце хлопчини,
Як ненька вела його в світ катехизму.
В полоні любистку і рути, й калини
Довкілля сприймав хлопчик крізь Божу призму...
Після школи математика взяла пріоритет -
Юнак подавсь до Ужгорода в університет
І, склавши іспити успішно, він студентом став.
Та що до нього Господь інші плани мав.
Правічний Дух, який ширяв з давніх-давен,
Подав свій голос: ”Кинь усе і йди за Мною!”.
Небес покликання почув юнак Євген,
Переступивши рубікон, рішив тропою
Йти - срімчасто-кам‘янистою - і терням
Колючим вимощену (не троянд пелюстям),
Душею зрозумівши: світське все - мізерне,
Дочасне та безвартісне, мов дране хустя.
...Ось однієї прекрасної днини
Євген сказав матусі й тату: „Я іду,
Бо хочу жить серед монашої родини
І свою волю в руки Господа кладу!”.
Облилася ненька сльозами дрібними,
Ой, як защеміло серденько у неї,
В якому горіла любов незгасима
До сина-синочка, кровинки своєї.
Та все побідила до Бога любов,
„Йди, сину, - її прошептали вуста, -
Слугою будь Того, Який свою Кров
За нас пролив. Хай Він тебе оберіга.”
Юнак подавсь в редемптористський монастир,
Ази монашого життя долав в Новіціяті,
Підпільно, бо шалів злий більшовицький вир,
Зваби-спокуси дошкуляли, як туман, кошлаті.
Та Бог поміч присилав з небес привілля:
Вела Євгена-юнака посеред бур Його десниця,
Юнаку поїла душу євшан-зіллям
Марія-Матінка блага і чуйная Цариця.
Поринув брат Євген у море богослов’я,
Його осилюючи в Кракові і Любліні, і Львові.
Сповняв сердечно Чину свого він обов’язь,
Стрічаючи у молитвах заграви світанкові.
Тринадцятого жовтня, тринадцять літ назад,
У славний день Фатімської Марії,
Утіха струменіла з його серця, мов каскад,
Бо сповнились нарешті заповітні мрії.
Ввись душа диякона злітала, мов пір’їна,
Як із рук Гринчишина-Владики він приймав освячення:
Священиком ставав, щоби гоїти душ руїну,
Адже воїна Христа таке земне призначення.
Від батька й матері одержавши благословення,
На свої плечі положивши свій же хрест,
Пішов отець Євген так радо зі смиренням,
Пішов він підкоряти Небесний Еверест...
Почавсь нелегкий шлях Євгена-гречкосія.
З любов’ю він поніс надію в безнадію
Та ясний промінь у імлисту темінь,
Духа гартуючи в мирян, неначе кремінь.
В душі отця так пафос клекотів, як Етна
В Івано-Франківську і Львові, на Вінниччині - в Очеретній,
В Кам’янці-Подільському...у тих краях він випасав Христа отари,
Любов’ю розганяючи над ними чорні хмари
Тепер він як турботливий виноградар
Доглядає винницю Христа у нашім місті
І молитвами неначе магією чар,
Вливає душі благодать іскристу.
Душа отця, в якій нема ні крихти скверни,
Пізнала радість у хрестах, служінні.
Вона жемчужиться, мов голубінь озерна,
Склоняємось пред нею ми в благоговінні.
Співають з нею душі наші так органно
Величную Хресту-Аватору осанну!
Несучи за ним хрест, мов Киренеєць Симон,
Даруючи любов сердець ту незглибиму.
Кораблика-Церквиці нашої вітрила
Отець наш витикає з Віри і Любові, та Надії.
Цих вірних дочок Божих подолать ніхто не в силі -
Вони під омофором і Спасителя, й Марії.
Категорія: Привітання | Переглядів: 1555 | Додав: Церква | Рейтинг: 4.5/6