Головна Реєстрація Вхід RSS

Головна » 2010 » Травень » 3 » Подяка Богові

---

22:59 Подяка Богові

У Ковелі 2 травня відбулася святкова Академія, як подяка Богові за відкриття та освячення новозбудованого храму.   Святкові заходи розпочала Божественна Літургія за участю отців: Ігнатія Москалюка ЧСВВ, о. Євгена Задорожного та о. Леоніда Григоренка та хору із монастирського храму святого Юрія, Отців Василіян, з міста Червонограду. Хор чудесно співав Службу Божу, а після неї концерт воскресних та інших пісень. Також на свято до нас приїхали прочани із міста Хуста, Закарпатської області, щоб помолитися на місці подвигу блаженного Миколая Чарнецького і просити у нього помочі та заступництва. Опісля гості відвідали чудову екскурсію у музеї - садибі Лесі Українки у с. Колодяжне. Екскурсію провела на високому духовно-патріотичному рівні старший науковий працівник музею - п. Марія Борисівна Чашук.   Кульмінацією нашої академії став виступ академічного камерного оркестру Гармонія Нобіле з Івано-Франківська, наші великі друзі, заслужені артисти України, лауреати міжнародних конкурсів. Ця друга частина святкової Академії проходила у народному домі «Просвіта». В програмі виступу колективу були твори світових та українських класиків. Твори звучали у симфонії зі Словом Божим, виголошеним на честь блаж. Миколая Чарнецького та величного Божого чуда відкриття храму.   Переглянути Фото    Вступне слово на Святковій Академії Христос Воскрес! Шановне зібрання, дорогі в Христі, шановні парафіяни церков, всечесні і преподобні отці і їх родини, ковельчани, представники міської влади, гості, вельмишановні учасники колективу Академічного камерного оркестру «Гармонія Нобіле», всі, що зібрані в цьому залі народного дому «Просвіта» на святковій Академії присвяченій відкриттю новозбудованого храму на честь блаж. Миколая Чарнецького.   Ми щиро вітаємо учасників професійного музичного колективу: п. Олега Герету - заслуженого артиста України, художнього керівника оркестру, Наталію Мандрику - заслужену артистку України, концертмейстера оркестру; пана Ігора Шкургана, Анжелу Прикодько, Олександру Гринівську, Олександру Золотову, Тетяну Пироженко, Світлану Симчич, пана Олега Храпко, пана Володимира Банашека, пана Ярослава Прибуша, пана Арсена Бучинського, Інну Чикирис - ведучу концерту.   Наша сьогоднішня святочна Академія за участю Академічного камерного оркестру «Гармонія Нобіле» з міста Івано-Франківська відбувається, як подяка і благодарення Богові за відкриття та освячення нового храму, подяка від нас душпастирів, парафіян української греко-католицької парафії, друзів та гостей нашої парафії. Щиро вдячні чудовому колективу академічного оркестру за їх труд, працю і місію для нас і для всіх жителів нашого міста Ковеля. Це для нас велике чудо Боже Наш маленький провінційний Ковель сьогодні стається великим європейським культурним центром - бо сьогодні серед нас «Гармонія Нобіле». Ви відложили всі свої гастролі і виступи за кордоном, у Європі, ви замінили опери знаменитих європ міст на скромний зал народного дому «Просвіта» у Ковелі. Втретє знаменитий колектив ГН багаторазовий лауреат міжнародних конкурсів, виступає у цьому залі, який на мить стається світовою оперою і подібний концерт прагнуть відвідати багато знаменитих людей бо розуміють вартість і цінність пережитого і почутого від цього колективу одного Тому і ми маємо велику ласку від бога і честь бути на вашому концерті. Ваша музика, яка лунатиме в стінах цього залу, яка входитиме у наші душі і серця є присвячена Богові, як подяка Йому за Його великі милості і ласки виявленні у житті ковельської церкви, у житті кожного з нас і за дар святих і блаженних, які тут колись працювали для людей і подвизалися для Бога.   Дивне Боже Провидіння, Божий Промисел, яким він провадить історією людей, народів і окремих особистостей. Ми ще знаходимось під враженням чудесної події у житті нашої парафії тай нашої Церкви взагалі. Це - відкриття та освячення новозбудованого храму, який воскрес із попелищ із руїн. Бог може все, він викликає із небуття до буття все, що існує, він відновлює і оживляє те, що загинуло те, що зітліло те, що було знищене гріхом. Відкриття та освячення нашого храму є величним свідченням живучості Христової Церкви, Ti відродження і воскресіння. Отець Леонід Григоренко розважаючи над тими подіями написав такі слова: «3 Христом воскреслим воскреса давно зітлівша храмова душа і світлом воскресіння сонячно сія, з золотоверхих бань божественна життя над містом Ковеля».   Наш храм і парафія воскресли, щоб далі продовжувати працю наших блаженних в напрямку Єдності Христової Церкви в Україні. Ми живемо в цікавий історичний час водночас і дуже відповідальний, ми покликані до великої відповідальності за майбутнє. Те яким воно буде у великій мірі залежить від нас тепер живучих, молящихся, працюючих. Відкриття святого храму ми довго чекали, з великим бажанням, прагненням, щоб мати свій храм, щоб діждатися помолитися в ньому. Господь поблагословив наші задуми, наші плани будови святого храму. Люди завжди будували храми для Господа і щоб могти у ньому прославляти Бога, єднатися з ним миритися з Ним отримувати Божественне життя, життя ласки і благодаті. Бог е всюди та храм це місце особливої присутності Бога. Храм є місцем проповіді Євангелії, Доброї новини про наше спасіння, про те, що ми улюблені діти небесного Отця спасенні жертвою його Сина. Храм є місцем віри, отримання її, як великого і найціннішого дару у житті і місцем її зростання. Із храму Божого ми виносимо всі світлі та добрі почування і настанови до життя, до наших ближніх. Храм є місцем нашого народження до неба місцем нашого освячення і нашого вічного спасіння.   Храм свій ми будували з 2003 року. Ще скоріше була відновлена греко-католицька церква у місті, у 1996 році. Парафіяни мають плекати у собі свідомість того, що цей крам є їхнім храмом, їхнім домом і з цього має випливати постійна пам'ять про свій храм, постійна турбота про його красу і впорядкованість. Потім, коли ми цим живемо зроджується місійний характер храму - ми прагнемо, щоб цю красу пізнали інші, щоб наші рідні, друзі, знайомі, колеги закуштували цього щастя і раю, яке ми закуштували, щоб і вони пережили Живого Ісуса Христа, зустріч із Ним у святих таїнствах, на Божественній Літургії, на особистій молитві у тиші свого серця. Щоб і вони знаходили дорогу спасіння у житті, якою є Живий Христос.   В цей час великої подячної академії ми підносимо свої серця і душі до Господа у благодарній молитві за всі дари і ласки, якими нас обдаровує. Відкриття нового храму є дуже великим святом і радістю. Тому ми хочемо подякувати Богові цією святковою академією. Отож приємного спілкування, духовного очищення та збагачення. о. Євген Задорожний ЧНІ.   «Знамення – Чарнецький»   Навпроти течії сьогоднішніх подій, Навпроти хвиль, крізь бурі неспокою, Загубленим знамення всіх надій, 3'явилось у блаженнім Миколаї.   В апокаліпсисі теперішніх часів, Що хмарами проблем цей світ лякають, Як тепле сонечко на Небі заясніє, Цей чудотворний лик Святого Миколая.   І в цій іконі неземній, Яка від болю написалась, Ось бачу майбуття душі своїй, І щораз більше серцем навертаюсь.   Чи можна йти без світла у пітьмі, Чи подолать вершину без опори Чи можна бога воскресить в душі тоді, Його в тобі Його вбиває горе?   Аскільки душ людських знайшло бальзам І зцілення на рани,­- Це істинним знаменням нареклось, Якого прагнули роками:   Монахам, що тужили у душі, За взором святості й покори, Мирянам, що занурені в сльозі, З'явилась радість в чудотворцеві Миколі.   А Церкві, що не знала волі, Змерзаючи в сибірських тих гулаг Знов видала бруньки тепла й любові, Із серця Миколая розквіта.   Мов батько сиротам І мов правдива мати, Явився нам, маленьким діточкам, Нам молодим зміг бога показати Й довірить душі ревним молитвам Та запалить в душі вогонь Христовий, Який зігріє і освітить світ, Щоби пекельна темрява ніколи Вже не могла нікого загубить! І віримо, що чудом Миколая, Віднайдуться тi душі дорогі, Які ще десь далеко пропадають, Без блиску правди у житті. Ми не встигаємо, слабкії, На Схід, чи навіть на Волинь... Чарнецький вже несе ці місії святії   І сіє з Неба зерно на пустир. Ми сповнені до Вас довіри, Наш наднебесний Отче Миколай, Ви нам відкрили живу віру, За нею нам відкриєсь Рай   Цей чудернацький час, о годі! Летить мов сон й зміта нараз, Мов вихор котить в пepeгонi, Роки й людей, історії всіх рас.   Міня життя немов картини, І лицями жонглює в мить, І тільки блисне десь в дитині, Як завтра в старцеві людині Сивобородість об'явить.   Колись циганськая кибідка Згубила біднеє дівча, І проросла дорожня квітка, І мов небесна розцвіла В городі Каратницького Отця.   Ще вчора заміж виходила, Складала шлюб, зачала сина, А нині в Небі ось зустріла, Й навіки з ним злучилася душа.   Недавно вчився наш Чернецький, Оцей юнак, мов янгол пречудний, Ще вчора був ув'язненим бідненький, А нині це зійшло мов тінь.   Й лишалась радість замість смутку, Ганьба у славу перейшла, А світ земний, атеїстичного ґатунку, В Чарнецькому узріє Небеса.   А ми хоч в досконалості маленькі І дуже грішна дітвора, Бажаємо для України-Неньки Свободи від недуг гріха.   Ми хочемо ловити миті, І перемінювать у благодать святу, Та прагнемо життя в молитві, Й прославі бога - Трійцю Пресвяту.   О чудернацький часе-вітру, О диво блискавичне, не лети! Бо ще не всі змогли цінити миті, Й не встигнуть бога віднайти.   О що це - чудо ці слова, Мов зупинили біг століття, Час розступився мов ріка, А в ній Мойсей Чарнецький об'явився, Навпроти всіх історій та хаосу дня, І миром сповільнив весь хід народів, Що бігли десь бездумно навмання, Й приніс їм спокій та здоров'я, Вказав на Євангеліє Христа.   В своїх очах приніс джерела Неба, А в серці милосердя та добра, В душі любов до кожного в потребі, В руках всю силу проти зла; В іконі сонцем оповитій, У славній іпостасі, крізь віки, Ми у Чарнецькому знайдем завжди, За нас святі і неустанні молитви, Які тверді немов граніти, Мов скеля проти Аду всіх спокус та зла, Ми Миколаєвим покровом оповиті Вознесемось душею в Небеса.   Сповнились благодаті у молитві, Ми боїмось згубить цей молитовний дух, Ми всі вчимось так захищаючи любити Й ціле життя віддать за бідних бідолах.   Прославити Чарнецького на світі І не наслідувать в житті, Чи Його славою себе славити, Хай не доводиться мені?!   А як тоді Йому хвалу співати, Як нам прославити Його? Хіба діла святі творити, Згораючи мов свічка, на льоту?!   Попробуймо ось віднайти, Ti головні прикмети, Які на собі треба відтворить, А перше - це для себе вмерти, Щоб для Ісуса в повні жить.   Це головна краса душі святого Яка так чудо творить в Нім, Яка ввійшовши в серце молодого, Приносить Бога в кожний дім. А друга - це любов до бога, Яка мов солодість пливе з Його єства, Та наповня собою серця многі, І душі грішнії спаса;   Талант Христової просвіти - Це невід’ємний третій дар, Покірний монах з докторатом, Професор, мудрості титан.   І чеснота - це ревність за спасіння Невтомна місія - Волинь, Яка зігріла Ним - святим промінням Замерзлі душі, тим Євангельським „малим".   Цей пречудесний дар прощення, Який сходив на ворогів, Відповідав благословенням Й любов'ю тим, Хто ненавидіти вмів.   А скарб безмежного довір'я Провидінню, Крізь всі невдачі й біди вів, І далі міг повзти знесилений «камінням» Тих тягарів від незичливих стусанів.   І впавши встав! Із прірви підійнявся, Любов давав, І знову йшов на хрест, А серцем щиро, мило посміхався, Радів, що душі із хреста спасав!   А дар кохання не барився, І не жаліли вороги, Концтаборами, мов крізь пекло, проносився, Але ніколи бога не зректись!   Хвороби тіла мов стигмати 3'єднали ближче з Ранами Христа, І серцем довелося істікати, Та промовлять: "Звершилися діла!"   І ось подай же Господи на землю, Спасіння, волю Україні дай, Щоби знайшла Господню волю, Й воскрес із гробу весь наш край!   Подай нам зцілення 3 гріховної прокази! Пригнічення і смуток - ізидіть! А у серце Воздай Небесну радість, Й на віки вічні нас усіх спаси! Амінь. Ієромонах Леонід Григоренко

1 2 3 4 5 Переглядів: 2097 | Додав: Церква | Рейтинг: 3.7/3