Коли ми зайдемо на подвір’я храму і монастиря блаженного Миколая Чернецького у м. Ковелі, ми зауважимо дзвіницю, а над дзвонами височить хрест. Хрест було встановлено на дуже дивну подію, яка відбулася на знак божого чуда.    В молодят Тараса і Оксани народилася дитинка, хлопчик, 15 червня 2009 року. Малятко народилося важко хворим з діагнозом вроджена пневмонія та сепсис крові. Відразу після народження з Ковеля його відвезли у реанімацію в обласну дитячу лікарню у м. Луцьк. Хлопчик не міг самостійно дихати і був підключений до апарату штучного дихання. І ми з о. Леонідом відразу поїхали до лікарні, щоб охрестити маленького. Головний лікар, який нам пояснив, що стан дитинки є дуже важким, і сподіватися на щось краще є майже неможливо, він дав нам зрозуміти, що дитинка помре. І ми з о. Леонідом почали обряд хрещення і миропомазання, хлопчика назвали Ярославом. Поклали всю надію на Бога знаючи, що тільки в його руках є все. Лікарі, які лікували сказали, що це вже все. Та Господь милосердний забрав Ярославка від брам смерті. Кожного дня ми з о. Леонідом їздили до Луцька і молилися над хворим Ярославом, який лежав дихаючи з допомогою апарату і був в коматозному стані, не подавав поки що ознак на краще. Після нашого відвідування лікар Руслана Петрівна сказала, що вся надія є на Бога, ми нічого зробити не можемо. Наш Ярославчик не дихав самостійно 5 днів, і лише в п’ятницю ввечері почав самостійно дихати. У неділю 25 червня 2005 року у м. Луцьку було вшанування мощей блаженного Омеляна Ковча. у Кафедральному храмі відбувалася свята Літургія, яку очолював Владика Йосафат, на якій ми також молилися за здоров’я Ярославка. Після Служби Божої ми підійшли до мощей о. Омеляна помолилися за Ярослава, дотулили образок блаж. Омеляна до його мощей і поїхали до лікарні до Ярославка. В лікарні ми помолилися ще раз і положили образок у ліжечко. Маленький дихав дуже важко, прискорено, так як дихає людина перед смертю. Їдучи додому в мене в серці заклалася думка: невже дитинка має померти? Його стан був дуже важким. На протязі тижня з 21-28 червня Ярославкові ставало щоразу краще. 28 червня ми на парафії святкували храмове свято блаж. Миколая Чернецького на якій знову молилися за здоров’я Ярославка. І наступного дня дитинку перевели із реанімації у звичайний відділ, ми також ще два рази їздили молитися у загальний відділ, і вже 9 липня Ярославчик був виписаний і є вдома.

26 липня всі парафіяни радісно вітали Ярославка разом із батьками, хресними батьками із всією родиною у нашому храмі, і дякували Богові за його чудесне зцілення.

Господь творить чуда і в сьогоднішній час для утвердження нашої віри, любові, саме чудо з Ярославчиком є для того, щоб ми всі зросли у вірі: молоді батьки, родина і вся наша парафія.

Дякуємо Богові за Його милість для нас!