Рубрика: Редемптористи до джерел духовності.

«Ось мій слуга, 

якого я вибрав, улюблений мій, якого моя душа вподобала собі. Я покладу на нього духа мого, і він звіщатиме поганам правосуддя. Він не буде ні змагатися ні кричати, і голосу його ніхто не буде чути на майданах» (Мт12,18) (Іс42,1-4).

Дорогий брате, дорога сестро ці слова Господні відносяться і до тебе. Та в особливий спосіб ми хочемо це сказати про нашого духовного старця отця Ігора Сподара, який несе свій подвиг у Чернігові уже 16 років. Тому наша розповідь про нашого співбрата і духовного наставника - Редемпториста з великої літери  продовжується.

Образ Ісуса Доброго Пастиря є для редемпториста особливим прикладом із закликом до того як служити ближнім а найперше своїм співбратам.  Читаючи Святе Євангеліє ми захоплюємося Особою нашого 
Відкупителя, а саме нас потягає Його безмежна любов, милосердя, доброта, прощення, служіння, смирення, довіра і ці всі чесноти в обов’язковий спосіб мають бути присутні у житті редемпториста. Не тільки слова, яких так багато - реколекції, семінари, конференції, проповіді, повчання і т.д  - а в першу чергу приклад життя. Сучасна  людина прагне чину, хоче зустріти наживо Христа в особі священика, місіонара, мирянина, християнина. Дуже важко вдається нам показати свою віру ділами, щоденними, вже, тут і тепер, а не десь і колись.

Ми вже цитували уривок листа співбрата редемпториста Леоніда до брата Євгена, який був вражений, радісно здивований прикладом духовного наставника о. Ігора, про його смиренне служіння простому братові-монахові в 

допомаганні протирати столи, мити підлоги, посуду  і т.д. З нагоди 100 ліття редемптористів в Україні нам буде дуже корисно і спасенно заглянути в нашу патрологію нашого монастиря. Бачити і брати собі до наслідування християнські монаші чесноти, які є в житті наших співбратів, тим радіти за це Богові дякувати їх наслідувати.

Продовжуюємо роздуми над цим ніби звичайним буденним життям ієромонаха старця Ігора з погляду теології трапези, про служіння в христ спільноті. Однією із важливих чеснот в житті нашого співбрата є велика і щира гостинність. Богословя гостинності, в прийманні подорожніх в дім, в умиванні їм ран, пригощанні їх дарами плодів земних, в служінні їм при столі від віків  уважалося, як  богословя приймання самого Господа. З історії спасіння ми знаємо, як Авраам приймаючи подорожніх гостей прийняв саму Пресвяту Трійцю втаємничену в трьох людських особах. Бідна вдова із Сарепти віддаючи останню горстку муки незнайомому чоловікові, який назвав себе пророком, наражаючи себе і дитину на смерть прийняла в особі пророка Іллі самого Бога. В Новому Завіті наш Божественний Відкупитель навчає і дає приклад про надзвич речі – за склянку води дам царство небесне. За те, що хтось когось нагодував називатиметься благословенним і ввійде в небо. За те, що того не зробив може стати ліворуч, як слуга диявола.

Найбільші святі тайни - тайна священства і тайна Євхаристії були встановлені нашим Господом в часі трапези, при якій Ісус явив себе, як той хто служить, спочатку умиває ноги потім дає їжу, а вже тоді підносить їжу до надприродного стану, як своє Тіло і Кров. Спочатку Ісус годує апостолів хлібом, а потім його любов і щедрість іде далі, до тої межі, що Він починає давати Себе, як поживу дозволяючи себе повністю спожити.

Такого Ісуса, який звершує нам свою Євхаристію в побуті щоденності шукаючи нам  хліба та риби, миючи за нами посуд та умивальники і миючи наші душі і серця служінням сповідальниці ми студенти бачили в особі отця Ігора. Даючи нам земний хліб і Небесну Євхаристію він давав нам також і себе на спожиття,  тому що через виснаженість, хвороби і болячки, які переносив на ходу він згорав, як свічка, і коли ми лягали спати він відповідав: «ідіть відпочивайте а це все дороблю і буду за вас молитися Ісусову молитву». І ще до 1 -2 год ночі за нас всіх молився, а раненько вже на ногах.

Коли ми, як студенти їхали на короткий відпочинок отець думав де знайти нам все необхідне для нашого харчування, лікування, щоб було все, що потрібне до простого життя щоб ми чулися в монастирі як вдома. Отець завжди перебував в монастирі з нами, тоді, як інші отці десь їхали до когось. Ми мали до нього сміливість і завжди в любу секунду дня і ночі могли прийти до отця знаючи, що він не прожене, не знервується, не буде бурчати чи виявляти невдоволення. Це так важливо для монастирської спільноти, бо це все ми переносимо на образ Бога. Так, як малі діти формують образ Бога на взір свого батька, так початківці монахи бачать Бога через своїх настоятелів, духовних наставників і:  О!, як важливо, архиважливо, щоб це був правильний образ Бога і тут велика відповідальність настоятеля, відповідальність про яку часто не задумуються.

Наша Божественна Літургія, яка є шедевром мудрості, духовності, богослов’я, любові … перед молитвою Отче наш священик взиває: і сподоби нас зі сміливістю, не осудно призивати Тебе, небесного Бога Отця». Те, яким ми бачимо Бога Отця  в значній кількості завдячуємо прикладу нашого співбрата Редемпториста о Ігора, який нам, своїм співбратам студентам, в першу чергу голосив і далі голосить Христа – щедрого і милосердного Відкуплення. Таким є наш співбрат отець Ігор з яким є добре, спокійно і спасенно.

Тепер через 16 років ми можемо подякувати Богові за ті дорогоцінні хвилини Божої любові, які ми тоді переживали з нашим отцем ігуменом Ігором Сподаром. На превелику радість і до сьогодні отець не перестає звершувати свою земну і небесну Євхаристії в Чернігівському монастирі святих апостолів Петра і Павла,  для своїх співбратів і для всіх хто до нього приходить, кого Господь присилає на лікування душ і тіл. Сьогодні отець Ігор вже старець, і нас навчає:  «виконуючи земну роботу, маючи якісь побутові справи я завжди їх підношу до надприродного стану. Де йду там молюся, дякую Богові за все і разом зі всією природою Бога прославляю. Бог такий добрий і щедрий для нас і ми маємо такими бути до інших. Себе і довірені мені душі занурюю в Рани Христові, прикликаю Святу Кров Христову, яка має велику силу і диявол її не зносить, часто взиваю помочі Непорочно Зачатої Діви Марії. Це допомагає в боротьбі зі спокусами та у витривалому сповненні волі Божої. Великим і важливим для мене є робити розважання (роздумування) тому я вас прошу, щоб ви це заховували, так як ми це робили в підпіллі і до підпілля в наших монастирях, бо через розважання ми відкриваємо Божу близькість і дозволяємо Богові охопити всі сфери нашого життя. Наше життя стає молитвою».

далі буде.