Рубрика: Редемптористи до джерел духовності. 

Інтервю-свідчення:  Під знаком «Невісти зодягнутої в сонце». 

Як ми дізналися Свято Різдва Пресвятої Богородиці в житті отця Євгена Задорожного ЧНІ має особливе значення. 23 вересня минає рівно 22 роки, як наш отець ієроманах Євген прийняв облечини (поступив на новіціят) в Чині Найсвятішого Відкупутеля. Все починалося на свято Різдва Богородиці. З цієї

нагоди ми взяли інтервю-свідчення в нашого отця і думаємо що багатьом нашим відвідувачам сайту буде 

Пит: Розкажіть більше про цей день вашого вступу у монастир, і як ви прийшли до Ч.Н.Ізб. Адже нам відомо, що це ще були часи підпілля, якраз тоді наша Церква зачинала рух за свою свободу.

День 23 вересня у моєму житті (саме в такому порядку як є тепер - Пятн 21.09, Суб 22.09, і Нед 23.09)  має виняткове  значення. Уцей день рівно 22 роки тому мене прийняли до монастиря ЧНІ на новіціят. Для мене особисто це велика ласка і дар від Бога.  Цій події передували інші події, пошуки, довгі роздумування і 23 вересня був завершальним у певному відрізку і вирішенням певного пройденого шляху мого життя, важливого, який вирішив мою долю на майбутнє. Тому коли приходь свято Різдва Богородиці моє серце і розум наповнюють особливі спомини. Цього дня ми зачали реколекції, які закінчились прийняттям нас до монастиря. Це був особливий час, особливі реколекції і особливий новіціят. Ми як Редемптористи  в Україні стоїмо на порозі святкувань 100-ліття нашої історії, святої і різної. Впродовж цілого 2013 року проходитимуть заходи в усіх наших монастирях і різних містах України. Тому ми покликані оновити своє монаше покликання через різні практики. Думаю, що першим кроком  - це повернутися думкою, душею і серцем у своє особисте минуле, на початки свого покликання, щоб звідтам отримати надхнення для сьогодення. Тому я хочу поділитися своїми спогадами в першу чергу із співбратами а вже потім з усіма нашими друзями. Я маю записи із тих часів і хотів би на ваші питання використати ці записи із щоденника, які для мене сьогодні, після 22 років мон життя є великим скарбом і криницею духовного відживлення. Ці записи з виявом почувань та натхнінь Святого Духа, які я робив коли мені було 18 років. Можливі деякі помилки.

На майбутнє я хочу поділитися цікавими записами про наше студентське життя. Наша монастирська семінарія (тоді це називався редемптористський інститут) зачалася у 1991 році на Голоско з повним викладацьким складом. В нас навчалося багато студентів монахів, крім нас редемптористів приходила чисельна група студентів Студитів. Про це на майбутнє, адже маємо ще більше року часу. 

 «із щоденник, запис 1990 року»:

«З великої Божої милості і любові день 23 вересня 1990 року був для мене незвичайним. Коли ми маємо сильну віру в Господа Бога то ми приймаємо як реальність те, що Бог дбає, піклується, опікується нами через ціле наше життя. Шо Він є з нами кождого дня, провадить нами. Маючи до кожної людини свій замір, про її місце в цьому житті, Господь Бог своєю ласкою спрямовує душу до цього і це для нас є добре, бо святість наша – воля Божа. Цей день був надзвичайним тому, що я знайшов а краще і правильніше, що Бог мене привів на своє місце у цьому світі. Господь привів мене у монастир і в цей день ми поступили в новіціят».

 « Я навчався в університеті в Ужгороді на першому курсі. Бодай кожного місяця їздив до дому довідатися про рідних і дещо допомогти. Я хочу бути священиком і по довгих мандрівках і випробовуваннях і пересвідченнях Господь хоче, щоб я був монахом-священиком. Святе Боже Провидіння і його воля познайомили мене із редемптористами і сам Господь хоче щоб я був отцем ЧНІ – це Божа воля і я радію і хочу покірно витривати аж до кінця в любові Бога. Але монастиря ще на той час не було і я ще трохи пішов вчитися в університет. Ще нічого не було ясно я знав тільки отця настоятеля Филимона, брата Іренея, бр. Косму і отця Маряна. Так одного разу на першім місяці навчання я рішив їхати до дому 14 вересня, але Господь Бог бачачи наперед так учинив що я тоді не поїхав а тиждень пізніше тобто 20 вересня вечором. Пятниця 21 вересня 1990  ранком я був у Львові, пішов до церкви Преображення на Службу Божу до святої сповіді і Причастя (Там сповідав отець Євстахій Смаль ЧНІ). Потім я направився до отця настоятеля Филимона Курчаби. Падав дощ але потім перестав. У пятницю було свято Рождество Пресв. Богородиці. Отець настоятель знав про реколекції які мали відбутися і мене направив до отця Михаїла Винницького. Я спочатку не хотів залишатися, бо треба було бути у Львові три дні, а я ще так довго сам в незнаних людей не залишався нігде, а потім я згодився. Вони дали мені адрес до о. магістра Винницького і я пішов». 

Відступ: Памятаю, як сьогодні, як довго я шукав квартиру о Винницького. Я ж Львова тоді абсолютно не знав. Адрес був - вул Городоцька. Я знайшов таку вулицю а номера дому не міг знайти і пройшов вулицею Шевченка майже до кінця та розпитував і знову вертали мене назад. В ці моменти годинних пошуків по Львові  приходила думка все кинути і поїхати до дому. Нарешті знайшов я помешкання о. Винницького. 

            «із щоденника»

«Це все було зарядженням Божим, це Бог провадив мене. Я  пішов до отця Винницького і від нього дізнався що будуть реколекції у пятницю тобто сьогодні вечером, суботу і неділю до вечора. Я навіть не знав що то таке «реколекції», але згодом зрозумів що то науки, повчання. 

Відступ: Коли владика Филимон сказав мені що добре було б якби ви пішли на реколекіці там будуть ще інші хлопці.і т.д. Я цілком не зрозумів про що владика говорить. Ми попередньо  говорили про монастир на Голоско який щойно віддали нам, що там була туберкульозна лікарня іт.д. Владики мені про це розказував. І я думав що реколекції - це робити ремонт монастиря, що це будівельні роботи. Це я дуже добре памятаю Звичайно, про  таке слово я почув вперше і не знав його значення  а з розмови думав що це ремонт монастиря на Голоску. 

«із щоденника»

«Отець Винницький дав мені адрес де вечором мала бути Служба Божа о 18 год і я мав туди прийти.  Я прийшов, там було кілька старших хлопців, потім прийшов сам отець, були і жінки і отець почав правити Службу Божу. На перших хвилинах мене обгорнув страх і всяке диявольське, думки. (куди ти попав втікай звідси це якась секта, Служба Божа якась не така…. не знаю, як я втримався бо вже мав виходити і втікати). Згодом після Служби Божої ми поїхали на місце де мали відбуватися реколеції. Був вечір коли ми дібралися на місце (Рясна Руська, хата підпільного католика) Ми прийшли в хату де вже був отець Михайло Винницький і інший отець Михайло Шевчишин. Злий дух від мене не відступав, злі думки, страх, самолюбство, гордість і проче пхалося мені під серце, шептав мені що я не туди попав, втікай звідси, але Господь Бог тримав мене і мав для мене ту радість і любов. О. Михайло дещо нам розповів про завтрішній день і проче, ми повечеряли, відправили молебен до Матері Божої і лягли спати. Все зле відступило від мене. По молебні о. Шевчишин розповів в загальному про великотисячну армію отців Ч.Н.І. чину самого Ісуса Христа, найпокірнішого і лагідного Чину. Я був захоплений із радістю слухав о. Михайла і радів що Бог покликав мене до такого славного Чина, Чину самого Ісуса Христа.

День другий субота 22.09.1990. Ранком 6 годин ми стали і пішли на молитви, опісля конференція і науки отця Михаїла. Я пізнав де я є, і радів що Господь поставив мене сюди, я дякую Господу Ісусу цілим серцем. Самолюбство уступило, любов до братів монахів і до Ісуса Христа щоразу ставала більшою і радістю наповнювалось серце моє. Якби я поїхав з Ужгорода до дому тиждень скоріше (як планував) я би тут не був але Господь Бог бачачи все наперед подбав про мене і так учинив. Я в той короткий час реколекцій був щасливий, пізнав як живуть монахи, що то є молитва і любов до Ісуса яка ніколи не угасає а ревнішає і щораз більше з кожним днем. Дякую Богу і прошу о смиренність покору і витривання.

Опісля Служби Божої - молитви, вервиця і так цілий день молитви. Тепер я пізнав що є люди які моляться за всіх що Господь Бог удержує світ по їх молитвах. Це неустанна молитва яка линула до Ісуса Преч Діви Марії, просьби і молитви за всіх. От таке то монаше життя, радісне і щасливе дорогоцінне за все. Монастир - це найліпше. О, які бідні і нещасні ті люди за стінами цього тихого монастиря. тільки би встояти нам. 

У неділю 23 вересня 90р мене прийняли у новіціят постриженням і убранням у габіт. Ми робили знимки на памятку і так закінчилися короткі реколекції – радість для душі і спокій тілу.  23.09.90р я постригся в ченці.

Із реколекцій я зрозумів:

-          Що тільки я та Ісус, більше ніхто і ми звязані нерозлучними узами святої любові, яка ніколи не угасає. Ісусе хочу з Тобою жити і нерозривно звязаним любовю бо люблю Тебе понад усе на світі

-          Який я щасливий, що Господь Бог покликав мене до такого Чину, до оо.Редемптористів.

-          Бути мужом молитви. Молитва робить чуда.Помагати батькам і рідним молитвою і я цим більше їм поможу чим своїм перебуванням між ними

-          Душа моя невисказанно радіє і тішиться монашим життям. Ісусе ти моя любов моя покора і лагідність.

-          Я відчув як спливає на нас сила і ласка Святого Духа. і як перебуває з нами. Я був немічним безсилий а тут я все можу.

-          Яке душевне піднесення, яка радість для душі. Тільки один мій Ісус Я віддаю Йому своє серце.

-          Напади злого духа6 нехіть і байдужіть

-          Ісус і Пречиста Діва Марія – моя любов радість, і спасення. Я забув про все що вдома.

-          Лекції отця Михаїла дуже скріпили і піднесли мене на дусі і молитва – це зброя проти злого.

-          1. Покора Мудра, розсудлива покора. Молитва робить людину покірною.

-          2. Убогість Бути убогим це не мати своєї волі. Ніколи собі не вірити бо можу впасти.

-          3. Послух  при виконанні діл все виходить на добро. Батько, який би він не був, його треба слухати і любити бо він заміщає Бога на землі. На все є воля Божа і його святе Провидіння. Слава Господу. Амінь.

-          Не забувати хтоя є. 

Реколекції відбувалися у Рясному біля Львова в хаті одної катол родини яку знав о. Винницький і інші отці» кінець запису із щоденника о.Є.З.

Власкор.

                                                                      далі буде.