Неділя, 20.08.2017, 03:55
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Фото
Календар
«  Травень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2010 » Травень » 16 » Інтерв’ю п. Софія Куличок 10.05.2010р.
23:11
Інтерв’ю п. Софія Куличок 10.05.2010р.
До нас у гості із чарівного карпатського краю приїхала п. Софія Куличок. Пані Софія приїхала до своєї дочки п. Ольги Полухтович, яка плідно працює для парафії директором і вчителем недільної школи. З цієї нагоди ми провели гарну розмову із цієї мужньою і відважною жінкою, яка разом із сестрою Христиною тримала церкву нашу у часи підпілля.
 
"Пані Софіє, ми знаємо, що ваша Родина у часи підпілля і переслідування нашої Церкви комуністичним режимом, була підпорою Церкви. Скажіть будь-ласка коли у вашій оселі почали відправлятися Богослужіння і які священики були у вашій родині"?
 
У нашій хаті почали відправлятися Служби Божі з 1950 років. Це часи були дуже страшні і важкі, часи жорстокого переслідування священників і вірних УГКЦ. Священики приходили вечором і ми молилися цілу ніч. До нас приїжджали такі отці: о. Михаїл Матійців, о. Петро Дутчак, о. Василь Кирніцький, о. Йосафат Лесів, о. Орест Питулей та інші. Щомісяця у нас правилися Служби Божі, відбувалися сповіді вірних, хрещення, вінчання. Вікна щільно затуляли грубими тканинами, щоб ніде не було і найменшої щілини. Коли отець ішов до нас то люди питали, що то за пан до вас іде, я казала, що то пан з колгоспу приїхав до мого чоловіка. Відправи відбувалися цілу ніч. Людей приходило багато, було від 30 до 50 осіб. Ті, що приходили до нас до хати були надійні, ми були впевнені в цих людях, що вони нас не продадуть.
 
У вас гарна християнська багатодітна родина. Скільки у вашій родині дітей і як діти сприймали ці відправи у хаті?
 
У мене є шестеро дітей. Маленькі діти цілу ніч стояли на Службі і не хотіли спати. Коли підходив час коли мав прийти священик діти з нетерпінням чекали. Питали, хто до нас приходить. Ми відповідали, що то вуйко нашого діда приїхав. Діти у своїй простоті і щирості на другий день після богослужінь виходили на двір і бавилися у те, що бачили вночі. Брали хустину накидали на себе як фелон, і співали «Господи помилуй», «Алилуя». А ми боялися, бо сусіди бачили і питали що то може бути. Люди у селі з нас насміхалися, казали, що ми у якійсь секті, бо до православної церкви ми не ходили. Одного разу перед Пасхою кажуть нам, візьміть кусок свяченої паски бо ви до церкви не ходите і не маєте свяченої паски. А ми ще в п’ятницю посвятили паску бо приїжав наш священик.
 
Ми знаємо, що завдяки вам і вашій родині у селі почалася відроджуватися греко-католицька церква. Розкажіть про часи виходу із підпілля, як відбувалися події у вашому селі, як ви переживали ті часи?
 
Спочатку, коли наша церква почала виходити із підпілля ми організовували поїздки до різних міст де правилася наша католицька Служба Божа. Ми їздили на відправи щонеділі до різних міст. Стрий, Моршин, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль і багато інших. Потім ми запланували організувати відправу у нашому селі. До цієї події ми добре підготовлювалися. Цілу ніч я шила хоругви, збудували капличку на цвинтарі, престіл і цілу ніч перед службою сторожили, щоб ніхто нам не поламав. На першу прилюдну Службу Божу до нас приїхали всі священики, які правили у хаті. Всім керувала сестра монахиня Христина а наша родина їй допомагала. Міліція перекрила всі під’їзди до села, так що священики не могли добратися. Тоді я священників провадила через ліс окружними стежками. Священиків було понад десять. Ми пошили хоругви і йшли процесією від дому сестри Христини аж на цвинтар. В той час люди верталися з православної церкви зі Служби і здивовано питають, що то може бути, ми вам не дами відправити у нас є церква, викликали міліцію. Та ніхто і ніщо не могло нас спинити. Ми везли великий хрест на машині і закопали на цвинтарі. Нам поламали колонки озвучення, дороги перекрили, а народу зібралося тисячі з нашого села та з довколишніх сіл. Почалася Служба Божа, велична, піднесена, торжественна. Яка велика радість наповнювала нас, ми вертаємося до віри батьків до своєї церкви., ми можемо свобідно молитися. Це були часи великого духовного піднесення, відродження, повернення до віри наших батьків. Та нашій родині ця відправа так не минулося. На другий день нас викликали до міліції і штрафували, і мене, і чоловіка, і сина. Та часи переслідування підходили до кінця. За тиждень вийшов указ про свободу нашої Церкви і на диво, все наше село разом із священиком перейшли до Греко-Католицької Церкви. Це велике було чудо, це молитви і жертви нашої сестри Христини, наших підпільних отців, з яких стільки знущалися, це наші молитви . І ми вдячні Богові за таку велику ласку, що наше село, без сварок і бійок спокійно поєдналося у вірі своїх батьків.
 
У минулу неділю ми святкували День Матері у нашій парафії. Діти недільної школи підготовлені вашою дочкою гарно виступали перед парафіянами і дякували Богові за Матерів за їх працю і труд, які наші матері творять для нас. Ми від своєї парафії вдячні вам п. Софіє, за вашу дочку п. Олю, яка виховує наших дітей, працює для піднесення греко-католицької церкви тут у Ковелі і на Волині. Хай Господь благословить Вас многими ласками, здоров’ям і многими і благими літами.
розмову вів. о. Євген Задорожний.
 
Апостолка любові
 
Мамам величність притаманна
З ласки Творця продовжують свій рід
Ні з чим цей дар-скарб незрівнянний,
Ціннішим є цей дар за самоцвіт.
 
Лиш матері на світі здатні
Дитячі душі обернуть в оази цнот.
Ця справа тяжча й за бій ратний
І потребує героїзму і чеснот.
 
Ріднесенька моя матусю,
Життя ви дарували нам шістьом.
Повірте дуже я горджуся,
З братами й сестрами низенько б’ю чолом.
 
Зілляв на вас Господь харизму
Путь Берегинею родинного вогню,
Щоб рід з Творцем не втратив подобини
Й Любов’ю засилав свою ріллю.
 
Після Ісуса, його Мами
Ви є найкращий, присягаюсь, мій взірець.
Посеред ідеалів амальгами
Творець готує з лаврів Вам вінець.
 
Жертовність ваша не абищо,-
Великий подвиг у ім’я творця,
Той ви до Господа найближчі.
Ваша терниною устелена стезя.
 
Спаса апостолко невтомна,
Ласка й дух його горить у вас ніч, день,
Дає наснагу буреломну
У світі злобнім зло винищувати в день.
 
Серденько ваше у тривогах,
Як жада воно, щоб гріх у світі щез.
Ваш зір піднесений до бога,
Світля й мудрості благаєте з небес.
 
І дух святий – наш утішитель
І світла, й мудрості зливає расен дощ.
Отець небесний – доль вершитель
Вам помагає в двиганні тяжезних нош.
 
Прорік наш папа під девятий:
«дайте християнок – матерів – наверну світ!»
О моя ненько зірвата,
Ви звершуєте в серці з вогником цей заповіт.
 
А ваша зброя – то любов звитяжна,
Молитва щира й віра, як булат.
Великодушні і безстрашні,
Даруєте творцеві душі чад.
 
Не раз багряниться серденько
Ваше золоте і тоне в морі сліз –
Не все ж у цім житті, гладенько.
Завести всіх нас до неба! – ваш девіз.
 
І кожен з нас – шести кровинок –
Пальна страдницьке в святих ваших руках.
Хай щедрим буде ваш учинок.
Славтесь матінко – подвижнице в віках!
Категорія: Інтерв'ю | Переглядів: 813 | Додав: Церква | Рейтинг: 0.0/0