П`ятниця, 19.01.2018, 21:16
Головна Реєстрація RSS
Вітаю Вас, Гість
Фото
Календар
«  Квітень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » 2013 » Квітень » 8 » Блаженніший Святослав: «З Аргентини до України
21:55
Блаженніший Святослав: «З Аргентини до України

Блаженніший Святослав: «З Аргентини до України. А потім – до Ковеля»

Ковельчани днями мали унікальну можливість – наповнитися душевним світлом та енергією благодаті, мудрості та добра від Блаженнішого Святослава, глави УГКЦ, який завітав до Ковеля, а саме: до храму Блаж.  Миколая Чарнецького, аби зустрітися з вірянами та благословити їх.

Глави жодної з церков, які є у нашому місті, особисто не приїжджали відвідати своїх вірян. А Блаженніший Святослав вирішив здійснити таку канонічну візитацію. У програмі візитації, окрім Ковеля, Глава УГКЦ мав відвідати  Луцьк, Рівне, Здолбунів, Дубно, Нововолинськ, Володимир-Волинськ. Як зазначив сам Предстоятель УГКЦ, він приїжджає до  цих міст  як паломник.

Храм Миколая Чарнецького у день приїзду Блаженнішого зібрав кілька сотень ковельчан, які прагнули доторкнутися до духовних знань глави УГКЦ, бажали отримати його благословення та помолитися разом з ним.

Зустрічали Блаженнішого Святослава, як належить,  з  хлібо-сіллю. Усі ті, хто прийшов до храму заради Глави УГКЦ,  були дуже  схвильовані, адже його приїзд – це історична подія як для міста, так і  для глибоко віруючих людей, які у ньому проживають.

Як і очікували, Баженніший Святослав надзвичайно скромна, великодушна, Божа людина, яка випромінює  справжнє, щире, добро. Богослужіння та молитви за участі Блаженнішого Святослава були особливими.

Прихожани  храму Блаж.  Миколая Чарнецького, а також його гості,  вітали Блаженнішого з тим, що він поруч з ними: дарували йому слова подяки, а найменші прихожани – розповідали вірші та співали пісень. Глава УГКЦ зі свого боку щиро дякував людям за теплий прийом, благословив усіх та наголосив на тому, що  «свята Волинська земля дала нашій церкві і нашому народові багато святих побожних людей, воздвижників християнської вір .<> Я думаю, що історія служіння отців Редемптористів в Ковелі – це є історія очищення громади цього краю. Тому що отці Редемптористи є знані як віддані сповідники. І зранку до вечора готові слухати сповідей безлічі людей, які до них приходять.  А без цього святого таїнства оздоровлення і очищення людина нездатна віднайти повноту життя в Бозі. Подякуймо сьогодні Господу Богу за те, що той Христос, якого всі так шукають, тут. Той, який є єдиний лікар душ і тілес, і   може очистити нас від усякого нашого гріха і немочі,  з нами. І час великого посту – це час зближення до Бога, відтак до Ближнього через очищення від наших з вами провин і гріхів». 

Настанови та слова Блаженнішого закарбувалися у пам’яті та душі кожного. У зверненні до громади Глава УГКЦ сказав: «Коли людина  розуміє, що відчуває якийсь дискомфорт, їй чогось не вистачає, то повинна збагнути, що найглибшою потребою людини, найглибшим її бажанням, яке не може вгамувати ніщо: ні багатство, ні гроші, ні влада це є бажання, потреба Бога… Бог сам виходить назустріч людині, яка його потребує. Він не лишається незнаним Богом, Богом, який мовчить. Ні! Він промовляє до людини. До кожного з нас.  Виходить назустріч кожному, хто його шукає. Апостол Павло каже: що у ньому, Бозі, ми рухаємося і існуємо. Але шукаємо його часом наче навпомацки. Але він до нас приходить і нам об’являється. Щоб ми шукали Бога не навпомацки, не як незрячі, а як люди з відкритими очима, умом і серцем… Я хочу вам сердечно побажати, щоби ви разом відчували цю Божу присутність. Тоді ми як український народ маємо надію на майбутнє. Як з нами Бог, то хто є проти нас? Нехай цей Учитель  стане особистим батьком і Учителем кожного з вас. Щоб у ньому ви отримали сповнення найглибших прагнень вашої душі. Усього того, що людина потребує для того, щоб у вічному щасті назавжди бути з Богом. Амінь».

Також висловив вдячність представникам православних церков за те, що вони моляться разом.  «Особливо хочу привітати між нами представників братніх українських православних церков. Все чесних отців, які прибули, щоби разом з нами молитися. Коли апостол Павло споглядав  розп’ятого Христа, який вмер за людський гріх, він казав,  що на   хресті наш спаситель зруйнував мури розподілу, які ділили людський рід, і тому кажуть тепер уже немає людей грека, чоловіка, жінки. Всі є одно у Христі. Я  би сьогодні хотів додати чи радше продовжити ці слова апостола Павла щодо нашої української церковної дійсності. Бо перед хрестом Господнім немає католика, православного, а всі є одно, у Христі Ісусі Господі і нашім Спасителеві. І тоді ваша присутність тут все чесні отці є свідченням цього Божого слова, яке до нас звернене», - сказав Блаженніший Святослав.

На закінчення кожен отримав благословення та іконку Оранти з рук Отця і Глави УГКЦ. Блаженніший продовжив розмову з журналістами.

Блаженніший, скажіть, будь ласка, наразі ми усі перебуваємо у Великому посту. Усі ми знаємо, як постити тілесно, але не знаємо як постити душевно… Як постити душевно?

Є велика помилка багатьох людей, які невоцерковлені. Коли вони чують слово піст, то думають про їжу. Це є цілком не так.  тому що людина має різні виміри свого буття. Це є дух, душа і тіло разом – це є людська особа. Людська особа є зранена, зранена перш за все тим прабатьківським гріхом. Тому є дуже важливо знати правду про себе. Знати правду як про свої добрі риси, сильні сторони. Так і правду про свої кривди, неправди гріхи, ті рани, які кожен носить у своєму серці. І ось в час великого посту з одного боку це час пізнання себе. Бо коли хтось заглиблюється у свій внутрішній світ, можливо, на час посту відмовляється від  зовнішнього, розваг, а заглиблюється у своє серце і тоді пізнає себе – хто він такий. І тоді бачить свої особисті рани, гріхи і немочі. Тому це є час уздоровлення. Час коли справді ми не можемо з одного боку пізнати себе, хто ми є насправді, з собою зустрітися через зустріч з Богом, а з іншого боку – можемо вилікуватися від своїх ран. Є ще інший символ Великого посту, який ми знаходимо, в літургійних книгах де називають великий піст духовною весною. Отак як весною все пробуджується, десь можливо отой бруд, який назбирався за зиму, оте все сміття  треба зібрати і викинути.    Щось подібне відбувається з людиною, яка, справді, постить. Вона оживає. Починається у неї духовна весна, починається відродження – ось це є справжній духовний, глибокий, християнський піст. 

Ви в 39 років стали єпископом, на сьогодні, напевно, наймолодший глава церкви. Наскільки багато молодих людей серед прихожан УГКЦ?  Наскільки важко молоді чогось досягти?

Я можу посвідчити голосом молоді, що сьогодні є дуже нелегко бут молодим. Тому що молода особа мусить знайти себе, знайти своє місце у тому житті. А сучасне суспільство чи то наше українське, чи навіть багате західне. Воно не дає місце для розвитку повноцінної особистості молодої людини. Минулого року я став свідком такого маршу, який відбувався в місті Римі молодих людей, які несли плакат, де було написано: я не хочу принца на білому коні я хочу певного майбутнього. Тож молодь сьогодні справді не чує себе сприйнятою і потрібною у своєму суспільстві. І це є одна з найбільших труднощів і проблем. Коли мова йде про нашу церкву, Греко-Католицьку Церкву вона є дуже   молода. Середній вік нашого духовенства є 35 років. Притому, як скажімо, як-от: в усій католицькій церкві – за 50. Справді я є по сьогодні досі ще наймолодшим єпископом у нашій церкві, якого чомусь наші єпископи обрали своїм главою. Це було їхнє рішення, воля, я думаю це той Божий знак, яким Господь Бог покликає саме молодих сьогодні перейняти естафету християнської віри. Бо тільки віруюча людина може знайти собі місце у цьому житті. Збудувати суспільство відкрите для молодих людей, а відтак справді знайти свою дорогу у тому непростому сучасному світі.

Блаженніший, як не впустити у своє серце зневіру?

Лише той, хто вірить у Бога, може мати фундамент для того, аби не зневірюватися. Чому? Бо віра в Бога робить людину з ним об’єднаною. Ось подібно скажімо як якийсь мотор може працювати лише коли він під’єднаний до джерела струму. Так само людина може мати надію. Лише тоді, коли вона є поєднана з Богом. І ось віра – це те поєднання, цілковите. Тоді Господь Бог відкриває перед нею горизонти. Відкриває її очі і вона стає здатною бачити глибше ніж бачать і розуміють невіруючі люди. І лише така людина може не зневірюватися, коли вона досліджує свою власну похибку або обмеженість. Бо ми не є всесильні часом є таке відчуття, що наше життя висмикується нам з рук. Ми розуміємо, що ми не є господарями свого життя  на сто відсотків. І це є часто причиною розчарувань і зневіри. Але хто вірить в Бога, той розуміє, що Господь Бог є господарем його життя. і тоді така віруюча людина відчуває себе дитиною, яка є в руках свого Небесного Отця. А такі діти є дуже щасливі.

Поділіться враженнями від відвідин громад Луцького екзархату, в квітні виповнюється 5 років. Що за цей час сталося і як ви бачите на майбутнє його розвиток?    

Завершується мій перший візит ми це звемо канонічна візитація Луцького екзархату. Якраз буквально на цих днях йому виповнюється 5 років. буквально вчора Йосифат мені сказав, що   за 5 років збудовано 5 храмів. Але скільки збудовано людських душ та сердець, ми до кінця цього не знаємо. Є певні видимі елементи будівництва, а є невидимі елементи будівництва.  Але всі ті громади, які я відвідав і в Луцьку, і в Рівному, і в Здолбунові, і в Володимирі-Волинському, і в Нововолинську, і Дубно – вони подібні до гірчичного зерна. А каже Ісус Христос, що царство небесне є подібне до гірчичного зерна. Воно, можливо, є маленьке не менше з усіх зерен а має у собі таку життєву силу і потенціал, що виростає у величезне дерево і птиці небесні приходять, щоби відпочити в кроні його гілок. Оце і є наші громади. Це їхній потенціал. І це їхнє майбутнє я сподіваюсь, що всі конфесії колись зможуть спочити в кроні гілок нашої церкви, яка на цих землях гарно розвивається і має своє глибоке історичне коріння і очевидно велике майбутнє.  

Святослав Шевчук. Верховний архієпископ та предстоятель УГКЦ. Народився 5 травня 1970 року в місті Стрий Львівської області. Під час заборони УГКЦ  радянською владою у родинному домі майбутнього верховного архієпископа відбувалися підпільні богослужіння вірних греко-католиків. Після закінчення середньої школи Святослав Шевчук навчається у Бориславському медичному училищі, а одночасно – у підпільній Греко-Католицькій семінарії. Служив у радянській армії. У 1991–1992 роках навчався у Центрі філософсько-богословських студій у Буенос-Айресі (Аргентина) а у 1992–1994 роках – у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа. 5 років  навчався у Папському університеті святого Томи Аквінського, Рим, Італія, де здобув докторат з відзнакою у галузі богословської антропології та основ морального богослов’я візантійської традиції. Після повернення в Україну був одним з керівників Львівської Духовної Семінарії та Українського Католицького Університету. 

У 2002–2005 рр. – Голова секретаріату та особистий секретар Блаженнішого Любомира Гузара. У січні 2009 року Папа Римський Бенедикт ХVI призначив Святослава Шевчука єпископом-помічником єпархії Покрова Святої Богородиці в Буенос-Айресі. Через рік він призначений апостольським адміністратором цієї ж єпархії.  23 березня 2011 року на Виборчому Синоді єпископів УГКЦ обраний Главою УГКЦ. 25 березня цей вибір благословив Папа Римський Венедикт XVI. Введений на престол 27 березня в Києві в Патріаршому соборі Воскресіння Христового.

Владика Святослав Шевчук вільно володіє англійською, італійською, іспанською, польською та російською мовами.       

Тетяна ВІЛЬЧИНСЬКА

Переглядів: 449 | Додав: Церква | Рейтинг: 5.0/1